Iм'я:
E-mail:
Мiсто:
Напишіть ВАШЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ТУТ, замість цього тексту. Приватні листи Марії висилайте на поштову скриньку: maria@burmaka.kiev.ua
	*Якщо не відображається перевірочне число, натисніть кнопку "Підтверджую".

Светлако (Москва)

А мне понравилось предложение Окары снять клип с Марией на помеле :). В этом что-то есть.... Только вот в его эссе слишком много некротических настроений, а Бурмака ИМХО сама жизнь, квинтэссенция жизни - она из нее, извините за выражение, так и прет.

[09:44 05.07.2005]

Дмитро (Москва)

Ромцю, шановний, що з Києва. Якщо Ви так наполягаєте на тому, що гестбук таки належить Марії Бурмаці, так розкажіть що-небудь цікаве про Марію, для Марії. А то тільки бурчите та рота затикаєте. Бачте ж ось, немає на цьому сайті Форума, а люди бажають висловити свої думки та відношення до прочитаного. А, головне - про Марію. Деж ще про неї розмовляти, як не тут. Окара тільки трохи підштовхнув багатьох шанувальників. Сєрому з Перлини Слобожанщини - славного міста Харкова - гарячий привіт від одного з москалів! Чекаємо на розвиток Вашіх ідей, добре почали.

[21:50 04.07.2005]

Алла (Боярка)

Мария, Вы моя любимая певица. Вы мне очень импонируете как женщина. Не обращайте внимание на разных козлов, которые пишут о вас глупости.

[21:47 04.07.2005]

Леха (Кам"янець-Подільський)

Приветик ...я думаю ты догодалась кто безпокоит...цём! перезвони

[20:41 04.07.2005]

Серый (Харьков)

Хуг, и замудохался же я с этими москалями. Прочитал внимательно статью или даже целый роман про Марию Бурмаку и Юльку- вытащил оттуда самые прикольные фразы. А их оказалось слишком много. Судите сами. Про демонических женщин: Это вовсе не означает, что Украина — страна женщин-сверхчеловеков и инфантильных мужчин-недочеловеков, но совершенно очевидно, что совокупное количество тех и других в ней больше, чем в иных культурно близких странах. Происходящее на Майдане было одновременно и «апельсиновым» карнавалом — с пафосом безумного веселья, пародии, переодевания в оранжевое, и «огненной» мистерией — с пафосом умирания, воскресения и преображения. Получается, украинские девы-воительницы готовы сражаться за национальное и мировое счастье, но сделать счастливым конкретного мужчину у них не получается. Они соединяют стихии революции, любви и смерти в единое смысловое пространство. Это вопрос без ответа: почему в Украине любовь всегда соседствует со смертью и небытием? И почему заклинательницы огня превращаются в пожирательниц мужчин? Про мозги на Крещатике: Под песню «Ми йдемо» можно с осознанием собственного героизма, красиво и осмысленно переселиться в страну мертвых (или вечно живых). Но размазать по Крещатику свои мозги под гусеницами кучмовских танков под, скажем, «Дикі танці» Русланы, особенно в англоязычной версии, или под «Разом нас багато» — политически неоправданно и эстетически неубедительно. Про Руслану Лижечко: Певица Руслана использует в своих выступлениях самые что ни на есть натуральные огненные спецэффекты, в том числе небольшой стилизованный сценический ручной огнемет. Однако в контексте ее шоу речь может идти не о чудесном обновлении бытия в мировом пожаре Гераклита, а, скорее, о языках адского пламени, об огне Преисподней. В композиции «Знаю я» мистический огонь «ватры» открывает лирической героине с ярко выраженными чертами ведьмы сокровенное знание и власть над природными стихиями: «Знаю я — на долині кохання нема, / Знаю я, знаю я, тільки в горах, / Де знайти джерело, що спитати в вогня / Знаю я, знаю я!». Совершенно противоположная эволюция другой героини Майдана — певицы Русланы. Из изначально нежной, лиричной, вдохновенной поп-принцессы, путешествующей в окружении пестрой свиты, пажей-продюсеров и телекамер по западноукраинским замкам (CD «Мить весни», 1998), она превратилась в карпатскую Зену — королеву воинов, в «дівчину-волю», в амазонку, в «госпожу» из садо-мазо салона. Про Океан: Примечателен интертекст — отсылка к песне группы «Океан Ельзи» «Відпусти»: «На касеті одне: “Відпусти”, так благає когось “Океан”». Основной мотив этой композиции Святослава Вакарчука — лирический герой молит бывшую возлюбленную-ведьму («ти білий день без дощу», «ти тиха ніч без зірок», «ти лиш сон, тільки сон», «ти не пускаєш мене») об освобождении своего сердца, своей эмоциональной системы, своей души из-под власти ее ярко выраженных ведовских способностей. Про рок: Вне всякого сомнения, русская рок-музыка — явление уникальное, ничего подобного, за единичными исключениями, в украинской культуре нет. Русский рок — это вовсе не музыка социального протеста, как его пытались интерпретировать в эпоху горбачевской Перестройки. Это, скорее, музыка протеста против «мира сего». Это культура катарсиса, инобытия. Это, по нашему мнению, форма богоискательства. Не случайно центральный концепт русского рока — смерть и самоубийство. Актуальны параллели по линиям: Константин Бальмонт и Александр Вертинский — Борис Гребенщиков, Николай Гумилев — Виктор Цой, Сергей Есенин и Саша Черный — Александр Башлачев, Велимир Хлебников и Николай Клюев — Дмитрий Ревякин, Марина Цветаева — Янка Дягилева и Ольга Арефьева. У той же Ольги Арефьевой, которую по многим параметрам уместно сравнивать в украинской музыке именно с Марией Бурмакой, наиболее пронзительными и мобилизующими композициями являются вовсе не реггей «Нахрена нам война, пошла она на…», а, скажем, «зонг» «Она умерла от того, что хотела любить без меры и без предела» или «Поцелуй в глаза свою смерть». Про саму Марию: О чем может петь 19-летняя студентка филфака Харьковского университета в конце 1980-х? О том, что Он, единственный, разлюбил и уезжает навсегда, а она, убитая и растерянная, стоит на перроне и не смеет разорвать его билет на поезд, что «чорні черешні уже відходять», а Объект девичьих грез скрылся с жизненного горизонта в компании другой, более удачливой спутницы, о том, что где-то бродит Любовь, но пока всё как-то мимо. Ей, барышне с филфака, гулять бы по центру Харькова, по улице Сумской, с кавалером из какого-нибудь технического вуза, а она в жанре свадебной песни пела о загробных странствиях души «заложного» покойника Иванка, которого когда-нибудь «Господь принесе», о гимназистах, погибших зимой 1918 года под Крутами, защищая эфемерную Украинскую Народную Республику, о том, что «до неба йти ще довго», о воспетых национал-коммунистическими поэтами «Розстріляного Відродження» утопических «загірних комунах» и много о чем еще. Общая динамика творчества Марийки Бурмаки восхитительна в музыкальном отношении и сомнительна, иногда печальна в интонационном и смысловом: из исполнительницы песен, имеющих духовное измерение, она постепенно превращается в исполнительницу душевных композиций. Песни «о любви» всё чаще производят впечатление сплошной авторской сублимации перипетий из личной жизни — на первый взгляд, они похожи на романтический дневник находящейся в любовном поиске молодой женщины. Творчество для нее — как исповедь, как зарифмованное «выговаривание», а гитара, по собственным словам, — как психоаналитик. Взаимное притяжение (или это лишь ей так кажется, а реально есть лишь ее собственные чувства; мужчина же в действительности равнодушен) настолько велико, что хочется следовать за объектом своих вожделений хоть на край земли (в прямом и переносном смысле), хоть на другой континент, даже в виде тени («обертається вічності вісь — за тобою іде моя тінь»). Упоминание о композиции «Відпусти» группы «Океан Ельзи», потому что, если пофантазировать, лирическая героиня бурмакиной песни любила засыпать под нее вместе с уехавшим кавалером. Такую песню непременно должен сопровождать любовный треугольник, в котором одна из вершин — сильно рефлексирующая девушка с творческими способностями и сверхчеловеческими задатками, другая — привлекательный, но безвольный молодой человек — настоящий «украинский мужчина». И «третья лишняя» — разлучница, девушка без особых достоинств, в пользу которой, в конечном итоге, и делает выбор мужской персонаж, разбивая трепетное сердце креативной девушки и в очередной раз подтверждая максиму о том, что «любовь предпочитает равных». Мария Бурмака не является носителем какой-либо философской, метафизической либо политической доктрины или сложной и последовательной системы ценностей, что безразлично для поп-музыки и шоу-бизнеса, но для рок-музыканта не может считаться достоинством. В качестве достоинства следует рассматривать тот факт, что в творчестве Бурмаки отсутствует также и влияние наркотической субкультуры, носителями которой являются многие представители рок-богемы. Знаменитая установка Бурмаки на «искренность» и «настоящесть» есть очень амбивалентный симптом. С точки зрения обыденного сознания это ее выгодно оттеняет на пестром фоне пустых «деланных» барышень поп-сцены — чьих-то безголосых любовниц, выпускниц разнообразных «фабрик звезд» и участниц «серийных» «гёрлз-бендов» эпохи 2000-х годов. Мария Бурмака-фашистка Зато есть проблески духа и то, что в Италии или Румынии 1930-х годов назвали бы «фашистским стилем». Окара про себя-любимого: И лишь немногие избранные из мужчин (как правило, люди творческие и максималистски ориентированные) способны удерживать «духовную составляющую» на первом плане в течение всей жизни. Про Юльку-премьершу: Юлия Тимошенко в своей личностном и политическом развитии, в отличие от Марии Бурмаки и Лу Саломе, воспроизводит именно женский тип эволюции: «тело — душа — дух». Из советского служащего-экономиста она превращается в мелкого бизнесмена-кооператора, потом — в крупного бизнесмена и олигарха, еще позже — в начинающего политика. Она начинает верить в свою историческую миссию, в некое высшее предназначение своей политической деятельности, в собственное призвание и исключительность. Публичный образ Юлии Тимошенко очень хорошо укладывается в традиции специфической украинской политической культуры: ее, женщину, следовало бы считать психологическим мужчиной, пусть часто истеричным и непоследовательным. Затем, уже став княгиней, но еще оставаясь язычницей, наказала убийц своего мужа, убитого древлянами: расправилась с послами древлянского князя Мала, а позже — и с ним самим, сожгла город Искоростень, древлянскую столицу. Похожая на апокриф история повествует о домоганиях византийского императора Константина Багрянородного, который хотел стать мужем княгини Ольги, но стал ее крестным отцом. Для Юлии Тимошенко таким вечным «спарринг-партнером» был и остается Виктор Ющенко. Если проанализировать их высказывания друг о друге, можно заключить, что, как минимум, они недолюбливают друг друга, как максимум — ненавидят. Про Чурай-отравительницу: Легенда приписывает Марусе, исключительной одаренной девушке, любовь к Грыцю — козаку Полтавского полка, молодому человеку без особых достоинств. Сам Грыць, похоже, тоже любил Марусю, однако предпочел жениться на другой — заурядной девушке Гале, носительнице жлобской психологии и прагматических жизненных установок, однако богатой и без каких-либо творческих «вывихов» и «закидонов». То ли девушка сознательно отравила двоелюба-Грыця — в отместку за оскорбленную любовь, то ли … то ли Грыць по нелепой случайности выпил коктейль смерти. Историки и политологи, сравнивая события и персоналии Оранжевой революции 2004 года и украинской революцией середины XVII века, проводят такие параллели: Ющенко — Хмельницкий, Рыбачук — Выговский, Луценко — Кривонос, Томенко — Немирич и т.д. В подобном контексте параллель «Мария Бурмака — Маруся Чурай» напрашивается сама собой. Но Марусю Чурай и лирическую героиню песен Марии Бурмаки объединяет не только амплуа «сирен революции», но и принадлежность к особому психологическому типу, определяемому психиатрами как «женщины, которые любят слишком сильно». Для таких женщин сама жажда любви становится хронической и неизлечимой болезнью, приносящей страдания как им самим, так и их избранникам. Один из важнейших мотивов — варка ведовского галлюциногенного зелья — как и у Маруси Чурай («тільки вариться кава як ніч»), после чего возможны настоящие алхимические реакции: «у вогонь обертається лід». Вполне можно допустить, что Маруся Чурай, живи она сейчас, непременно написала бы что-то, напоминающее композицию «Нехай». А просвещенная в украинской фольклористике Мария Бурмака не должна была остаться равнодушной к шедевру своей предшественницы «Ой не ходи, Грицю». О непонятном: Именно хилиастическую природу имеют разнообразные представления о «земном рае»: проекты окончательного построения общества всеобщего блаженства, коммунистическая доктрина, учение Канта о «вечном мире», либеральная утопия в духе «Конца истории» Фукуямы, а также распространенная в странах бывшего СССР евроинтеграционная идеология. Про Кустурицу: И если бы Мария Бурмака задумала снять видеоклип на песню «Нехай», то конгениальный видеоряд во время звучания припева должен был бы, по идее, изображать ночной полет лирической героини над землей — то ли на кровати (как в фильме Эмира Кустурицы «Жизнь есть чудо»), то ли на воздушном шаре, дельтаплане, пароплане, в дирижабле, то ли как в сказках — на помеле, кочерге или в ступе.

[20:37 04.07.2005]

Ромко (Киев)

Уважаемые посетители сайта Марии Бурмаки! Напоминаю вам, что это сайт именно Марии Бурмаки, а не Андрея Окары.

[17:17 04.07.2005]

Саша (Киев)

Он ви дівчину так налякали своїми тут постами, шо вона аж уже рішила взагалі нікому нічого не казати. Бути царєвной несміяной. Типу буду загадкой, сказала Мария и забила на журналістив.

[01:05 04.07.2005]

серж ()

бурмачка - супер! даже не хочу читтать, что пишут о ней разные там москалюги!!! держись, украина с тобой!!!

[20:31 03.07.2005]

серж ()

ВАШЕ ПОВІДОМЛЕННЯ Приватні листи Марії висилайте на поштову скриньку: maria@burmaka.kiev.ua

[20:29 03.07.2005]

Taras ()

Andriy Okara! Bachiv Vas vchora po 5 kanalu. Vy vmiete poednuvaty serjoznu analityku z ironijeju ta prykolamy. Vitaju! Vash pryhyl'nyk zi Lvova, Taras

[17:40 03.07.2005]

Ната Л. (Київ)

Пане Окара! Якщо Ви продивляєтесь цей гестбук, напишіть що означають усі незрозумілі для пересічного читача слова з Вашої статті. Бо інакше інші відвідувачі не заспокояться. Андрію, Ви молодець! І Марічка теж!

[17:10 03.07.2005]

@ndrey (Mikolaiv)

ВАШЕ ПОВІДОМЛЕННЯ Приватні листи Марії висилайте на поштову скриньку: maria@burmaka.kiev.ua

[20:28 02.07.2005]

@ndrey (Mikolaiv)

ВАШЕ ПОВІДОМЛЕННЯ Приватні листи Марії висилайте на поштову скриньку: maria@burmaka.kiev.ua

[20:27 02.07.2005]

Alex (Phili,USA)

Tak ty pryjidesh? Chuv, sho budut tvoji koncerty! Ce pravda? Ja tebe znajdu!

[20:03 30.06.2005]

Дмитро (Москва)

Якщо Юрко зі Львова має таку важливу інформацію про МБ, то дуже добре, що вона стала трохи осторонь суєтного світу, цієї політичної метушні, журналістів, що дошкуляють як гедзі, можливих розчарувань та вирішила продовжити займатись саме творчістю. Після ознайомлення з ессе Андрія О. дещо бажав би висказати і я зі свого боку читача та прихильника співачки. Насамперед хочу підкреслити, що у статті мені були симпатичні тільки Марія Бурмака, Маруся Чурай та ще мабуть Руслана. Про багатьох інших персонажів говорити не хочеться. Також цікавим був порівняльній екскурс до музикантів російської рок- музики, на якій автор, можна побачити, добре знається. Безумовно автор має великі знання з історії, філософії, культури, релігії та древніх культів і вміле використання цих знань робить його виступ цікавим. Зрозуміло, що стаття багатопланова, але зупинюсь тільки на МБ. На прикладі структурного аналізу пісні "Нехай" можна відчути немовби подвійне відношення автора до творчості МБ. Але воно не полягає у площині "добре" - "погане". Все значно складніше. З одного боку він прихильно аналізує відношення ліричної героїні та її коханого. Також у цілому його позитивне відношення до творчості співачки можна побачити і у цій гостьовій (відвідувач "А.........."). А з другого боку бачимо трохи зловісний аналіз на засадах ведовства та шаманства, що підштовхує читача думати про співачку як про відьму (борони, господи). Не кожен читач зможе спокійно читати таке про свою улюблену співачку. Все ж таки на мою думку стаття більш наукова, ніж популярна. Або ж 50 на 50. Але і ця половинність не може полегшити сприйняття складного матеріалу. Мабуть тому деякі читачі не витримують та кажуть - нісенітниця. Я теж не все зрозумів - словник іншомовних слів вдома замалий, але про дещо здогадався по смислу. Тут можна казати про то, а чи всі слухачі Бурмаки і просто читачі потребують такого глибокого аналізу пісень, який більше підходить для фахівців філологів або культурологів. Вихід напрошується один: не подобається, важко - не читай. Просто слухай пісні Марії і знаходь в них те, що тобі подобається, що відповідає твоїм уявленням про красиве. На мою думку відношення автора у цій статті до Марії Бурмаки прихильне, позитивне та зацікавлене, він не ставив собі за мету приниження будь-кого, мова про це не іде. Більше того, можна зробити висновок, що він багато слухав її пісні і вони йому подобаються. Недарма ж стаття називається «Твоя душа - моя!». Щоправда є сумні місця, але вони констатують те, що насправді є у її особистому житті. Автор подає еволюцію її творчості так, як він це бачить і багато в чому він володіє істиною.

[20:03 30.06.2005]

Ната Л. (Київ)

Ольго, не гоніть на Окару! Його стаття дуже розумна та несподівана, особливо якщо взяти до уваги нашу критику, яка, по суті, не є критикою, а є рекламою. У нього якраз на першому місці стоїть зміст сказаного, а не форма. Щодо його самозакоханості я не помічала, але посмішка у нього дуже своєрідна і приємна. Чомусь дівки від нього пруться - бачила сама, не брешу. Особливо всіляки журналістки. Бажаю, щоби у нас побільше було таких інтелектуалів-письменників. Тоді може і в Україні стане цікавіше жити.

[17:24 30.06.2005]

Ольга (Київ)

Прочитала я те, шо написав Окара. Таке ж враження, як і після бачення його на ТВ( на 5 каналі і на Інтері він якось був). Він дійсто мислить непросто, але його позиція напориста, але непереконлива ( вірніше слова то красиві, їх багато, але смисл сказаного-непереконливий,неясний і безперервний, це все- потік Окариної підсвідомості), ну і враження він справляє взагалі дуже неприємне-страшенно самозакоханий шизоїд з маніакальним поглядом, вибалушеними очима і бридкою мімікою. З приводу Марії. Я її бачила на Майдані на концерті і вчора і позавчора. Виглядала два дні підряд по різному, співала різні пісні, обидва виступи -класні, народ знає всі пісні, всі скачуть, братаються і цілуються. Після оціх статей намагалася знайти демонічність і мотиви смерті чи шо там ще...І не знайшла.Все дуже "жизнєутверждающе" В один день навіть була "Ми йдемо". так от. Без революційного контексту-це просто класна пісня. "Скло" теж. Кароче, Склифасовский-Окара, ти просто шось умничаешь! А то шо Тимошенко і Бурмака в парі -ну да, сильні жінки, не дури. У нас просто "не дур" не так багато. Одна в політиці, одна в музиці... Але якби таки перша стала президентом , а друга при ній віце-прем"єром по гуманітарним питанням, раз Окара ставить їх вище чоловіків( може, він до цього і хилить?), я думаю, країні би був тоді повний криндець.

[19:50 28.06.2005]

Олег ()

Я немного знал Окару года 3 назад. Сколько мы общались, он не производил впечатление конъюнктурщика. Мне кажется, он Дон-Кихот, потому что не умеет извлекать материальную выгоду из своего несомненного таланта. ПРавда я его уже несколько лет не видел, но судя по его выступлениям и статьям, он остался прежним. Но мудреными словами он грузит, это правда.

[19:43 28.06.2005]

nobody (nowhere)

Окара - еще тот конъюктурщик... И трепач! Вы другие его статьи почитайте. Подальше от таких пиарщиков бы. Зато словов мудреных нахватался по жизни. Хорошая песня - проста как "солнце, небо и дождь". И вообще красота в глазах смотрящего. В одном анекдоте что мужику не показывали - все было на женскую грудь похоже. В хорошей песне тоже можно - и грудь найти, и оранжевость, а на самом деле - это просто хорошая песня.

[12:36 28.06.2005]

Ксенька! (Днепропетровск)

У Марии Бурмаки самый клёвый в мире гитарист!!!

[10:27 28.06.2005]

Юрко (Львів)

Досить вам про цього Окару теревенити. Зрештою, це Марічкин гестбук, а не цього таємного Окари. Краще зверніть увагу ось на що. До 1-го вересня Марія Бурмака взяла обітницю мовчання і не буде давати жодних інтерв'ю, коментарів, тлумачень, роз'яснень своїх точок зору з вартих і не дуже приводів тощо будь-яким ЗМІ. Пояснюється такий крок просто, але водночас ґрунтовно: співачка бажає повністю зануритися у створення нових пісень. За словами співунки, від осінніх подій минулого року в неї був занадто виснажливий період, який за інерцією ніяк не може завершитися дотепер: як відомо, події жовтогарячого майдану відбувалися під супровід пісень Бурмаки, при чому не якоїсь однієї, а багатьох, в тому числі з раннього доробку піснярки. Це дало поштовх багатьом, зокрема журналістам, брати в Марії Бурмаки коментарі навіть з тих питань, до яких вона в житті не має жодного відношення і, зрештою, як співачка не зобов'язана знатися на всьому: на політиці, економіці, євро- чи азіє-інтеграції, впливові "міні-Давосу" на наш добробут тощо. "Від минулорічного листопада я виплеснула дуже багато власної енергетики від себе назовні, – каже Марія. – За цей час я не змогла написати навіть кількох рядків. Отож зараз хочу відокремитися від марнотної суєти і набрати наснаги у зворотній бік, до себе, всередину; толком зібратися, а головне розібратися зі своїми думками, розкласти по поличках все те, що відбувається довкола загалом і в моєму житті зокрема. Сказати самій собі хто я сьогодні є". Музичний літопис пригадує багато випадків, коли піснярі задля створення нового доробку навмисно відходили від відволікаючої буденності не те, що на пару місяців, а навіть на роки й іноді усамітнювалися в доволі дивних місцях, скажімо, в якісь дикій печері, де облаштували собі творчу робітню. В той же час Стінґ чи Пітер Ґебріел не коментують кожен виступ Тоні Блера, і це ніхто не має за якесь відхилення. Отож, прохання до 1-го вересня Марію Бурмаку не турбувати.

[04:34 28.06.2005]

Дмитро ()

http://lib.com.ru/Moshkov1/SU/UKRAINA/ZABUZHK O/rec_shevch.html

[00:00 28.06.2005]

Дмитро (Москва)

Да, я сегодня вечером бегло прочитал 2-ю и 3-ю части. Очень глубоко аргументированный анализ песни "Нехай" выглядит несколько зловеще. Хотя, по правде, на меня она всегда действовала завораживающе. Думаю, что у Марии не было желания заниматься своей популяризацией подобным образом. А что касается автора, то он тут уже светился, как я уж говорил, под таинственным именем "А.........." и прислал свою первую часть на сайт ОБОЗРЕВАТЕЛЬ именно 16-го июня.

[23:23 27.06.2005]

Дмитро (Москва)

Зараз із впевненістю тільки можна сказати, що Окара таки добився свого і сколихнув цей трохи сонний гестбук. Не можу зараз уявити собі, що відчуває Марія, прочитавши про себе так много нового, про що, можливо, до сьогоднішнього дня навіть і не здогадувалась...

[23:09 27.06.2005]

Сергей ()

Дмитрию - я имел ввиду, что совпадение - это по поводу времени появления статьи. Или это просто сама Мария так себя пропиарила.

[23:05 27.06.2005]

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105